(29.08 (09.09). 1769, м. Полтава – 29.10 (10.11). 1838, м. Полтава) – український письменник, драматург, поет, фундатор нової української літератури та української літературної мови, культурний та громадський діяч. Автор поеми «Енеїда» («Енеида. На малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ» 1798 р.) – першого в українській літературі твору, написаного й видрукованого живою народною мовою, який започаткував якісно новий етап розвитку української літературної мови.
Помер і похований І. Котляревський у Полтаві. Перший надгробок споруджено 1839 р. (авторства П. Стебліна-Камінського).
Творцю «Енеїди» Т. Шевченко присвятив вірш «На вічну пам’ять Котляревському» (1838), якого порівняв зі співучим солов’єм та назвав «кобзарем» і «батьком». 1845 р., перебуваючи у Полтаві, Шевченко зробив замальовку будинку Котляревського.
1990 р. засновано премію в галузі драматургії і театрального мистецтва імені І. Котляревського, а 2007 р. – Полтавську обласної премію імені І.П. Котляревського.
Іменем І.П. Котляревського названі: Харківський національний університет мистецтв, Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека, Полтавський театр української драми, бібліотеки в Києві та Сімферополі, Гадяцьке державне училище культури, кінотеатри у Полтаві та Львові, школа та ліцей у Полтаві, вулиці в містах та населених пунктах України, українська Бендерська гімназія № 3 (ПМР).
Про І. Котляревського знято фільм «Іван Котляревський» (1967). За мотивами поеми «Енеїда» створено мультфільми «Пригоди козака Енея» (1969) та «Енеїда» (1991). За п’єсами «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» зняті однойменні кінематографічні стрічки (1911, 1936, 1978).