Мета: удосконалити мовленнєво-мислительні вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення, запам’ятовувати конкретні факти, послідовність викладу матеріалу; розвивати мовленнєво-комунікативні вміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз художнього тексту розповідного характеру з елементами роздуму, сприймати письмовий текст, розуміти його, докладно відтворювати зміст прочитаного тексту; виховувати увагу до слова.
Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.
ХІД УРОКУ
I.
1. Робота з текстом
Прочитайте текст.
Доберіть заголовок. (Записати в робочий зошит).
З’ясуйте тему та головну думку висловлювання. (Записати в робочий зошит).
Складіть план до тексту. (Записати в робочий зошит).
Напишіть докладний переказ (робочий зошит), зберігаючи тип і стиль мовлення.
Текст
Покоління народу проходять одне за другим, але результати кожного покоління залишаються в мові — у спадщину нащадкам. У скарбницю рідного слова складає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних порухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і пережитої радості, словом, увесь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові.
Мова є найбільш живий, найбільш різноманітний і міцний зв’язок, що з’єднує минулі, сучасні й прийдешні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є, власне, саме життя. Коли зникає мова — народу немає більше! (К. Ушинський).
2. Коментар. Тексти типу роздуму бувають розгорнуті та стягнені. Розгорнутий роздум має три частини:
1) Теза, яку треба довести.
2) Доведення (або кілька доведень) на підтвердження тези.
3) Висновок.
Стягнений роздум має дві частини:
1) Тези.
2) Доведення.
Переказуючи текст-роздум, можна скористатися пам’яткою про структуру цього типу мовлення.
Структура тексту типу роздуму
1) Роздум (міркування) — твір або частина твору, в якій автор висловлює свої думки, переживання, почуття.
2) Роздум обов’язково включає три частини: тезу, доведення, висновки.
3) Теза — положення, висловлене в тексті, що коротко й чітко формулює основну ідею твору, правдивість якого треба довести.
4) Доведення — логічна форма встановлення правильності будь-якого судження на підставі інших суджень, істинність яких перевірена практикою.
5) Висновок — остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань.