«Панас Мирний залишив нам художній синтез своєї доби, галерею повнокровних образів, народних харак­терів, що мають велику силу соціального узагальнення. З пильністю досвідченого психолога він досліджує вчинки своїх героїв, приховані причини їхньої поведін­ки, дає художній генезис цілих соціальних прошарків у їх розвитку, зв’язках і суперечностях. Ніде, одначе, в соціальних скупченнях письменник не випускає з поля зору окрему особистість, її індивідуальну неповтор­ність»,— так характеризує великі прозові полотна Па­наса Мирного Олесь Гончар. А тому твори Панаса Мир­ного, не тільки романи, а й повісті, оповідання, окремі драми, не втратили своєї привабливості і для сучасного читача, вони всебічно знайомлять з минулою епохою — початком капіталістичного розвитку на Україні в рам­ках напівкріпосницької дійсності, з усіма соціальними процесами, з «напруженою похмурою атмосферою, в якій дедалі ясніше змигували блискавки майбутніх ре­волюційних грозовиць».

Нагадаємо, що історики в своїх наукових працях часто вдаються до прямого цитування творів Мирного, посилаються на них як на авторитетний документ, що акумулював у собі й історично дійсні факти, і дух ча­су. І мають цілковиту рацію.

Як це властиво усім повноцінним художнім творам, романи й повісті Мирного не тільки розповідають про факти, явища, процеси, вони хвилюють читача долею своїх героїв, впливають на емоції, що посилює їхнє пі знавальне значення, а разом з тим і виховне. Насмажені гуманістичними ідеями, вони виховують почуття людької гідності, повагу до людеіі прані, а відтак і до самої праці, непримиренність до всяких проявів кривди, лицемірства, хапужництва, відразу до паразитичного життя, неробства.

Знайомство з постаттю Панаса Мирного теж містить у собі чимало повчального, Ми захоплюємося цільністю і духовною силою письменника,непохитністю і постій­ністю його, в своїх ідейних переконаннях, невтомністю і працьовитістю, надзвичайною особистою.

«Вся моя слава — Україна, якби я їй добра хоч на мачину зробив, то б мені і була слава, я більшої не хо­чу. Якби я зміг показати безталанную долю житія людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у мирі, — то б моя слава була і моя надія справдилася…» (Панас Мирний, VII, 322).

«…Я брався за свою роботу, радіючи, що хоч малою-невеличкою цяточкою слугуватиме вона па користі, рідній країні та її поневоленому народові!” (VII, 290).

Дати відповіді на запитання.  (Письмово)

1. Кого в романі названо «польовою царівною»?
2. Кого називали Махамедом?
3. Про кого слова: «Як підстрелена горлиця тіпається, б’ється, тихо туркоче й стогне»?
4. Хто говорив про Чіпку: «У Чіпки й серце добріше й душа чістіша… А що він п’є? То його лихо п’є »?
5. Яка з чотирьох частин є екскурсом в минуле?
6. Про кого йдеться: «От з кого беріть, дітки, примір, як у мирі жити! – не одна, не дві матері радили своїм дочкам і зятям…»?
7. Кому належать слова: «Що я тепер? Людський попихач. Наймит. Пропало… Все пропало…»?
8. У кого Чіпка служив у наймах?
9. За яких обставин і хто вигукує слова: «Так оце та правда! Оце вона!»?
10. З ким Чіпка пас громадську отару?
11. Назвіть героїню: «…весела, моторна, працьовита. Вона була сиротою, невеликої вроди, але так запала в серце, що забув і про великий посаг, і про незвичайну красу майбутньої жінки»?
12. Упізнай персонажа: «Начальство його любили за те, що був до всього здатний, моторний, сильний і розумний»?
13. Хто пообіцяв Чіпці написати прошеніє в суд, коли у нього відібрали землю?
14. «Розбишацька дочка» — хто це?

Домашнє завдання. 1.   Прочитати  поданий вище матеріал, написати міні-твір (5-8 речень) про значення творчості Панаса Мирного.  2. Дочитати роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”