Урок 134. Валерій Шевчук. «Дім на горі» – роман-балада про любов.
Українська література.
11-А клас – 19. 05.2022.
Матеріал до уроку
Сучасний письменник Валерій Шевчук
1. Переглянути презентацію та наданий нижче матеріал, скласти й записати 3 тести на тему “Творчість Валерія Шевчука”.
Валерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі.
Після закінчення в 1956 р. школи хотів стати геологом, намагався вступати у Львівський лісотехнічний інституту, але після невдачі повернувся додому. Працював підсобним робітником у час ремонту Плужненського аграрного ліцею, вивчав українську літературу.
У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод.
У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.
У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться» . На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.
У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована .
Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.
Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі.
У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи.
У 1967 р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.
У 1969 р. він написав повість «Золота трава» і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.
У важкі 70-ті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979 — 1999 pp. Валерій Шевчук видав такі книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з невидимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.
У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном».
З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. був нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого»V ст.
На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/valeriy-shevchuk-biografiya-skorocheno
2. На основі поданого нижче матеріалу створити в зошиті ментальну карту або схему “Особливості твору В. Шевчука “Дім на горі”.
Дім на горі
Історія створення роману, його композиція
Найяскравішим прикладом необарокового стилю є роман-балада Валерія Шевчука «Дім на горі».
Створювався він протягом 1966-1980 років, а вийшов у світ 1983-го.
Цікавою є історія написання. Ось як розповідає про це сам В. Шевчук: «Книжку «Дім на горі» я писав мовби з кінця, тобто з другої її фольклорно-фантастичної частини «Голос трави». Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш — не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. І от вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину — роман-преамбулу, що, власне, дав назву цілій книжці — «Дім на горі». Тим самим у творі розлилась часова перспектива, увиразнились елементи притчі, що промовляє до нас не якимись силогізмами моральних повчань, а художніми образами, котрі не потребують логічних коментарів». (Сучасність.— 1992.— № 3.— С. 55)
Твір складається з двох частин: повісті-преамбули «Дім на горі» і другої частини, яка має назву «Голос трави». Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і «приладжені до літературного вжитку правнуком у перших» й об’єднує 13 оповідань.
Певно, працюючи над обома частинами роману, В. Шевчук не замислювався над тим, що підсвідомо втілював у ньому специфічне барокове світосприйняття, яке відбилося вже на самій композиції твору.
Життя героїв перебігає мовби в якомусь химерному (бароковому) світі, який, однак, суттю своєю нічим не відрізняється від світу реального. В ньому так само відбувається протиборство між добром і злом, світлом і тінню, людина постійно шукає сенсу свого буття, самої себе, прагне розібратися в довколишньому світі, в якому панують страх, непевність, неспокій. Кожне оповідання — своєрідна притча, морально-етичний постулат, до якого варто прислухатися, щоби вижити в такому світі. Про перемогу тут не йдеться. Автор художньо досліджує сутність добра і зла («Відьма», «Чорна кума»). В оповіданні «Панна сотниківна» він тривожиться душевною роздвоєністю людини. Ця проблема хвилювала ще й давнє українське бароко. Він навіть показує, як ця роздвоєність може погубити («Перелесник»). Особливу увагу звертає на відповідальність кожного за свої вчинки на цій землі («Свічення»). Усі герої В. Шевчука свідомо чи підсвідомо прагнуть внутрішньої чистоти, гармонії («Швець»).
Той дім на горі побіля річки Тетерів, довкола якого розгортаються події повісті-преамбули, уособлює своєрідну фортецю нашої духовності, той ідеал, до якого прагне жива душа. Дарма що той дім не розгаданий до кінця, загадковий і недоступний декому. Зате традиція дому є стійкою: там володарюють жінки — зачинательки та продовжувачки роду, хоронительки моралі. Чоловіки тут з’являються вряди-годи; їм належить доля блудних синів. Лише від тих, хто нап’ється води тут, на горі, з рук жінки, народжуються дівчатка. Хлопці народжуються від таємничих прибульців, які зваблюють жінок усупереч їхній волі,— «джиґунів». Спочатку вони з’являються в подобі сірого птаха, який перетворюється в чоловіка, а потім так само таємниче зникає. Зате залишаються по них нащадки — Хлопці, покликані бути творцями — поетами, художниками. Так народився козопас Іван, який згодом залишить нащадкам свої тринадцять напівфантастичних оповідей, так народився і син Галі Хлопець, який ті оповідання «приладить до літературного вжитку».
Сюжет повісті «учуднений» багатьма засобами. Важливе значення має в ньому й символіка, зокрема кольорів (синій, сірий, жовтий, зелений), образів (як реалістичних, так і умовно-фантастичних).
Мотив самотності водночас є прокляттям та благом. Відчуття самотності переживають усі герої твору, в різний час і за різних обставин вона відіграє свою роль.
Мотив блудного сина, заснований на біблійній притчі, передає горе вигнання з рідного дому-фортеці, своєрідну втечу від світу, від себе і радість повернення — знаходження себе, пізнання законів природи і світу. Символ дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, фортецю, міцну основу, а дорога, яка веде з цього дому,— прокляття. (За Р. Мовчан)
Валерій Шевчук назвав свій твір баладою, бо в ньому присутні фольклорні мотиви й фольклорна образність. Передусім фольклорно-фантастичне наповнення твору підтверджують тринадцять новел-притч Івана, який записує їх, щоб передати у спадок наступним поколінням свій життєвий досвід. У цих новелах поряд із людьми живуть повним життям сили природи. Грім, блискавка, веселка, мороз, вогонь, вода, повітря, пори року, птахи та звірі стають образами, подібними до людей. Цей уявний світ живе поруч із людьми, впливає на формування характерів героїв. Демонологічні образи стають втіленням того чи іншого стану людини, її доброго чи злого «я», перебувають у постійній боротьбі за душі героїв. З огляду на сказане, особливо цікавою видається легенда про старий дім на горі і його мешканців, яку сімнадцятилітній Галі розповіла її бабуся. Як тільки о сім’ї підростає дівчина, невідомо звідки з’являється якийсь чоловік-красень, намагається її звабити, а потім зникає в невідомому напрямку, залишивши по собі сина. Народжена поза шлюбом дитина (обов’язково хлопчик) ніколи не сидить вдома, бурлакує Й зникає невідомо куди. Якщо ж невідомий чоловік підніметься на гору до будинку й нап’ється з рук дівчини води, то вже її ніколи не покине, а в шлюбі народиться дівчинка, яка мусить знати стару легенду й берегтися звабника. Сірим птахом нізвідки спустився до Галі Анатоль, причарував дівчину поглядом своїх очей, білозубою посмішкою, міцними обіймами — і дівчина піддалася звабнику. Коли син виріс, Галя зустріла Володимира, який напився-гаки води з її рук і назавжди віддав їй своє серце. Настане час, і сірий птах-звабник спокушатиме її дочку Оксану…
Друга частина твору — це збірка окремих новел-притч, де діють демонічні сили: домовики, відьми, чорти, перелесники, злі духи. Це потойбіччя впливає на людину, змушує її діяти, боротися. Саме це робить увесь сюжет напруженим і динамічним. Сутність добра і зла письменник досліджує в оповіданнях-притчах «Відьма», «Чорна кума». У притчі «Панна сотниківна» автор розглядає проблему душевної роздвоєності людини: молода сотниківна чи у сні, чи наяву бачить страшні картини розгулу темних сил. Чорт спокушає її своїми можливостями й коханням, але в останню мить вона нетвердою рукою все-таки хреститься й відганяє від себе нечистого. У притчі «Перелесник» автор показує, як душевна роздвоєність може згубити людину. Марія так кохала Івана, який поїхав на війну, так марила ним, що не відмовила перелеснику, який прийшов до згорьованої жінки в образі коханого чоловіка. Вона добре знала, хто перед нею, але втіхи кохання, народження сина витіснили з її душі бажання щось змінити в житті. Одної ночі перелесник показав свою справжню личину, і серце Марії не витримало: вона померла, так і не побачивши свого коханого, який повернувся з війни.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/v-shevchuk-dim-na-gori-harakteristika
Читати та завантажити: В. Шевчук. Дім на горі.
Домашнє завдання.
Виконати письмові завдання, подані вище, зробити фото, завантажити на свою сторінку в Сlassroom. Прочитати роман В. Шевчука “Дім на горі”.