Урок 66. Узагальнення й повторення вивченого за темою.
5 -А клас, 5- клас
02. 06.2022.
Українська література.
- Повторити вивчений матеріал за питаннями, поданими нижче.
Євген Гуцало “Лось”
1. Лось прислухався до землі, очікуючи (весну).
2. У реченні На тому боці, ген під обрієм, примостилося село використано (метафору).
3. Словами очі все густіше набрякали кров’янистим смутком, аж горіли червоним розпачем охарактеризовано (лося).
4. Доведіть, що твір Є. Гуцала «Лось» за жанром — оповідання.
Твір Є. Гуцала «Лось» за жанром — оповідання, адже написане прозовою мовою, невелике за обсягом, у ньому розповідається про одну подію (трагічний випадок із лосем), яка відбулася за короткий проміжок часу (кілька годин), героїв небагато (лось, двоє братів і дядько Шпичак).
5. Яку роль відіграють пейзажі в оповіданні?
Пейзажі відіграють важливу роль. Автор через них передеє все що йому потрібно. Без пейзажів оповідання було б сухим та не цікавим
6. Чому лось остерігався не тільки вовка, лиса, а й людини?
він остерігався мисливців, які полюють на тварин.
7. Розкажіть, як поводив себе лось у крижаному полоні.
Він усіма чотирма ногами спробував одштовхнутись, але ратиці його були вже у воді, і лось вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. Він ще раз конвульсивно здригнувся всім тілом, укладаючи всю свою силу і весь свій відчай, у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. Він на мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли його передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Він ревнув, кличучи на допомогу, і його очі все густіше набрякали кров’янистим смутком, аж горіли червоним розпачем. Ще раз спробував вирватись, але вдалося тільки однією ногою, — друга вдарилась об лід і стала майже неслухняна. Вода в ополонці закров’янилась, і червоне зразу ж стікало за течією, зникаючи під кригою.
Лось відчув, що так йому не вирватись. Подібне відчуття вже приходило до нього — саме тоді, коли восени, у чорному бору, що стогнав од вітру, його почала переслідувати вовча зграя… Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, вона мчала не так швидко, вона не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу він розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти його під лід. Лось, розуміючи це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Він збирався до свого вирішального кидка, і коли знову не пощастило, то лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме.
Автор відображає намагання тварини спастися, з людськими роздумами, переживаннями, надією. Це особливо підсилюється словами вжахано відчув, конвульсивно здригнувся, укладаючи весь відчай, очі набрякли смутком, горіли червоним розпачем, розуміючи це, почав поводитись обачно.)
8. Знайдіть і прочитайте портрет Шпичака.
Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, у розтоптаних, з довгими халявами чоботях, у яких він тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд з дітьми. Він, мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага — мабуть, од якогось раптового, скороминущого переживання. Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами.
Деталі опису зовнішності Шпичака кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, у розтоптаних, з довгими халявами чоботях, у яких він тонув мало не по пояс , відсутність гарних слів, радості від його появи свідчать про негативне ставлення автора до нього.)
9. Знайдіть і прочитайте рядки, які передають стривожений стан Шпичака.
Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами.Через те, що його вчинок побачили діти, він не сподівався на такий поворот подій, це підкреслюють антоніми.
10. Чому хлопчики не осудили вголос вчинок Шпичака, ніяк не відреагували на його обіцянки?
Хлопчики не осудили вголос вчинок Шпичака, ніяк не відреагували на його обіцянки, адже Шпичак – рідний дядько, ще й пообіцяв поскаржитися батькові хлопців. Як би себе мали повести в цій ситуації? Думаю, мій батько зрозумів би мою думку, на відміну від батька хлопців. Йому б теж було шкода беззахисної тварини. До того ж мешканців зоопарків не можна вбивати.
Григір Тютюнник «ДИВАК».
1. Про кого розповідається в цій частині твору?
Про хлопця Олеся, дятла, однокласників хлопця, учительку Матильду Петрівну.
2. Прочитай портрет Олеся. Що з опису зовнішності ти можеш сказати про хлопчика?
Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ.
Пальтечко в нього товсте, а сам тонкий; важко нахилятись: дух спирає, під очима набряка, тому кожен сучок птицею вздрівається.
Олесь – допитливий хлопчик.
3. Що найбільше любив робити Олесь перед школою? Прочитай підтвердження твоєї відповіді у творі.
«Олесь любить… робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах … Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину…»
4. Наведи два приклади бережливого ставлення Олеся до природи. Перекажи ці епізоди близько до тексту.
• Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.
• «Навіщо лід псуєте? — у відповідь Олесь. — Він ще молодий».
• «Пусти», — видихнув Олесь і ляпнув долонею по льоду. Та щука й не поворухнулась.
5. Пригадай епізод на льоду. Автор каже: Олесь підповз ближче, пригледівся й застогнав від подиву: щука! Чому хлопчик застогнав від подиву? Яку особливість вдачі хлопчика передано цими словами?
Олесь побачив, що у зубах щуки тремтіла маленька пліточка.
Хлопець був добрим та співчутливим, любив тварин.
6. Чому ровесники вважали Олеся диваком?
Олеся не цікавили пустощі однолітків, він любив блукати бором, берегом річки та спостерігати за природою. Його доброта, співчуття, прагнення до справедливості – були незвичними для них самих.
7. Яким було ставлення хлопців до Олеся? Чому вони так поводилися?
Хлопці не розуміли Олеся, часто ображали.
8. Підійшовши до школи, Олесь побачив, як піднімається з бовдурів дим угору тополиними стовпами. Яку картину ти собі уявляєш? Який художній засіб допоміг тобі саме так уявити дим з коминів?
Високо піднімався стовп диму з комина.
9. Пригадай, як описував дим із коминів Є. Гуцало в оповіданні «Лось» («На тому боці, ген під обрієм, примостилося село, а над ним посотались угору сірими верболозами дими з коминів»). Чому те саме явище письменники описують по-різному?
Дим по-різному стелеться із комина в залежності від погоди. Він не буває однаковим.
10. Яка подія відбулася на уроці малювання? Перекажи епізод близько до тексту.
«Старенька вчителька Матильда Петрівна ходила поміж партами і, роблячи загадкове обличчя, повільно говорила: «А сьогодні, діти, ми будемо малювати… перегнійний горщечок. Завдяки цим горщечкам передові колгоспи нашої країни…» Потім вона дістала з портфеля гирунчик і урочисто поставила на стіл.
Діти почали малювати, виводячи кожен своє: той жлуктичко, інший ринку або макітерку… Олесь старанно скрипів олівцем і натхненно прицмакував. Коли ж учителька зупинилася біля його парти, із зошита на неї, презирливо примруживши око, дивився дятел: чого тобі тутечки?
— Олесю, адже я наказувала всім малювати горщечок, — суворо сказала Матильда Петрівна. їй сподобався дятел, але вона добре знала, що таке вчительська принциповість, тому й додала:
— Я поставлю тобі двійку….
Олесь зібрав книжки, виліз з-за парти і рушив до дверей.
— Куди це ти? — здивувалась учителька.
Олесь похнюпився.
— Я так не хо’!
— Як це — так?
— Гирунчика отого не хо’ малювати.
— Чому?
— Дятла хочу…
Доки Матильда Петрівна думала про долю свого авторитету, Олесь вийшов у коридор, похапцем натяг пальтечко і опинився на ґанку…»
Микола Вінграновський «СІРОМАНЕЦЬ»
1. Яким епізодом починається повість?
Згадкою про час, коли вовк був молодим і зрячим.
2. Що ти дізнався/дізналася про минуле життя Сіроманця?
Вовк був сильним, досвідченим звіром, водив зграю.
3. Чому Сіроманець і Чепіжний здавна були заклятими ворогами?
Чепіжний вважав, що Сіроманець з’їв його козу, тому постріляв вовченят і всю зграю.
4. Хто переміг у першому протистоянні — Сіроманець чи Чепіжний? Перекажи цей епізод близько до тексту.
У першому протистоянні переміг Сіроманець, він загнав Чепіжного по шию в озеро.
5. Порівняй поведінку Чепіжного в лісі та його розповідь односельцям про зустріч із Сіроманцем. Чи так все було, як він розповідав? Як цей вчинок характеризує Чепіжного?
У лісі Чепіжний був наляканий, світив сірники, викидав під ніс вовкові хліб, бринзу, патрони.
Розповідь перед односельцями набагато перебільшена, про вовка говорить, як про людину, хоче зробити себе героєм. Чепіжний ще паралізований страхом від зустрічі сам на сам з вовком.
6. Наведи один доказ Сашка, яким він пояснює батькам, чому захищає Сіроманця. Прочитай цей уривок у тексті.
«Так він живий, мамо, і йому треба жити. А потім — на те він і вовк: не буде ж він їсти манну кашу, як я, і ніхто не пече йому і не варить».
7. Перекажи епізод першої зустрічі Сашка із Сіроманцем. Який перший крок зробив Сіроманець для порозуміння і чим відповів йому Сашко? Чи можна сказати, що зустріч була схожа на спілкування двох друзів?
Перед Сашком стояв вовк. Сіроманець. Сашко задерев’янів.
Сіроманець тим часом обнюхав його з ніг до голови, лизнув по куртці ґудзика і ліг на листя. Сашко потроху відторопів, прийшов до тями і сам сів навпочіпки біля Сіроманця.
Вовк потягнувся до нього мордою і ще раз лизнув Сашкове коліно.
— Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець, — сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом.
Сіроманцеві це, видно, дуже сподобалось, ніхто його так приємно не лоскотав, і він по-вовчому сказав Сашкові: «Ще!»
Сіроманець лизнув Сашка, Сашко погладив звіра, як собаку.
8. Яке несподіване відкриття про Сіроманця зробив Сашко? Як це сталося?
Сашко вирішив показати вовкові кольорові малюнки різних звірів у журналі «Юний натураліст», потім яблуко, провів рукою перед очима. Вовк не реагував, тоді Сашко зрозумів, що він сліпий.
9. У який спосіб Сашко вирішив допомогти Сіроманцеві переховатися від мисливців? Перекажи цей епізод стисло.
Вони дійшли до глинищ, звідти в давнину возили глину для хат. Зараз туди давно ніхто не навідувався. Усе навколо заросло кущами та бур’яном. Сашко знайшов підходящу нору, розчистив лопатою, настелив пирій.
10. Як сталося, що Сіроманець потрапив до рук Чепіжного?
Випав сніг. По слідах мисливці вислідили тварину, вовк упав у яму мисливців.
11. На чиєму боці ти у протистоянні Чепіжного та Сашка з Сіроманцем? Поясни чому ти робиш такий вибір.
На стороні Сашка зі старим сліпим Сіроманцем. Адже батько Сашка підтвердив, що Сіроманець не з’їв жодної тварини на селі, кози Чепіжного в очі не бачив, її могли загризти дикі кабани, їх розвелось багато в лісі.
12. Який епізод у цій частині твору є найнапруженішим? Свою відповідь обґрунтуй.
Зустріч Сашка з вовком у лісі. Спершу не знаєш, як поведе себе дика тварина.
13. Прочитай описи природи у творі. Отримай задоволення від зображеної краси. У чому, на твою думку, секрети майстерності письменника в зображенні природи?
«Вночі прийшла осінь, …сизий лист ожини,… свист синиці»;
«…по листочку опадав ліс»;
«…в таку пору… цвітуть будяки, їхні малинові голови під ластівками, навпроти хмар нагадували …рясну велику кров»;
«За лісом при горі-долині миготіло село»;
«…на воді тихенько кипів осінній дощ»;
«Мрячив дощ, при горі-долині миготіло село»;
«…на срібне павутиння на сучках»;
«У яру нічого не росло — боялося весняних вод: з полів саме цим яром летіла весняна вода і могла забрати не те що деревину або кущ, а навіть і п’ятеро вертольотів, коли б вони їй стали на дорозі. Тому яр порожнів і влітку, і восени. Дріботіли по ньому вівці та кози, скубли під молочаєм присохлу траву»;
«У яру пахло овечим та козячим духом…Нагрітий за літо яр дихав Сашкові в обличчя перецвілими будяками. Тихо пливло павутиння, і тоненька хмарина лежала над яром, наче капустяний листок»;
«Вечоріло. Сіре повітря між вечором і ніччю текло собі яром до лісу, і в такому повітрі над Сашком летіла чи то сорока, чи інший хтось»;
«Ті глинища були покинуті у яру давно. Ніхто не навідувався до них роками. Ще після війни люди возили звідти глину на хати: світло-жовту, червону, брали й білу. Але то було давно. Тепер глинища позаростали шипшиною, глодом, усім колючим, що тільки росло на світі»;
«В глинищах і біля вовчої нори сніг лежав чисто».
Збагачуй своє мовлення. Слово кипіти має такі лексичні значення:
варитися (про їжу — набувати готовності під дією вогню); вирувати (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть); вирувати (про багатьох людей — бурхливо рухатися великою масою; виявляти збудження, неспокій швидкими рухами, криками тощо); вирувати (протікати, виявлятися на повну силу). Чи відповідає слово кипіти в реченні Перед оком Чепіжного на воді тихенько кипів осінній дощ хоч одному з цих значень? Як ти розумієш значення цього слова? Як воно образно змальовує картину пригоди?
Під час дощу на поверхні води плавають бульки, що образно нагадує кипіння страви.
Домашнє завдання.
Повторити вивчений матеріал за питаннями, поданими вище.