Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у с. Лісогори Борзнянського повіту (теер Ічнянського району) Чернігівської області в родині дрібного поміщика що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з XVII ст. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині в містечку Велика Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він одержав домашню освіту. Навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив «превосходньїе», «хорошие», «изрядньїе» та «достаточные» успіхи. Майже тридцять років (з 1824 р.) Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому він добре вивчив життя і побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал був узятий за основу багатьох творів митця. Українська творча спадщина О. Стороженка в жанрі оповідання охоплює зображення побуту, звичаїв, повір їв українського селянства, героїчних сторінок козацької вольниці, пов язаних з останнім періодом існування Запорозької Січі, з народно-визвольним рухом Коліївщина, з образами колишніх січовиків. Друковані в журналі Основа в 1861-1862 рр., в 1863 р. вони були об єднані і опубліковані в збірці Українські оповідання .
Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у с. Лісогори Борзнянського повіту (теер Ічнянського району) Чернігівської області в родині дрібного поміщика що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з XVII ст. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині в містечку Велика Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він одержав домашню освіту. Навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив «превосходньїе», «хорошие», «изрядньїе» та «достаточные» успіхи. Майже тридцять років (з 1824 р.) Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому він добре вивчив життя і побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал був узятий за основу багатьох творів митця. Українська творча спадщина О. Стороженка в жанрі оповідання охоплює зображення побуту, звичаїв, повір їв українського селянства, героїчних сторінок козацької вольниці, пов язаних з останнім періодом існування Запорозької Січі, з народно-визвольним рухом Коліївщина, з образами колишніх січовиків. Друковані в журналі Основа в 1861-1862 рр., в 1863 р. вони були об єднані і опубліковані в збірці Українські оповідання .