Урок 58. Олена Теліга. Українські національні герої, лицарі в поезіях “Сучасники”, “Радість”.

Українська література.   7 клас

Матеріали до уроку

1. Прочитати біографічну  довідку, переглянути відео, написати короткий конспект  за поданим матеріалом матеріалом.

1906 народилася Олена Теліга, українська поетеса, публіцист, літературний критик, громадська діячка. 1918 батько, І. Шовгенев, став професором Київського політехнічного університету, О. Теліга навчалася в жіночій гімназії. У липня 1922 виїхала з родиною до Чехії. Навчалася на історико-філологічне відділення Українського педагогічного інституту. З 1929 р. проживала з чоловіком у Варшаві. У грудні 1939 у Кракові зустрілася з О. Ольжичем та приєдналася до ОУН. Працювала в культурній референтурі, готувала тексти листівок і відозв, які відправляли в Україну. Прибувши в жовтні 1941 у Київ, очолила Спілку українських письменників. Також очолила редколегію літературного додатку до газети “Українське слово” під назвою “Літаври”. 12 грудня 1941 редакцію “Українського слова” арештували. Світ побачили лише 4 номери літературного додатку. У лютому 1942 р. нацисти розстріляли О. Телігу разом із її чоловіком М. Телігою у Бабиному Яру. Перша поетична збірка Олени Теліги “Душа на сторожі” (1946) вишла посмертно в еміграції, завдячуючи зусиллям учасників підпілля, які зберегли копії рукописів творів О. Теліги.

2. Прочитати поезії, переглянути відео, написати свої враження (4-5 речень).

“Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби — спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”.

Але для мене — у святім союзі:
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить, зате коли сміюся,
То сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

 

Ой, не знаю, що то за причина —
Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться,
Як безжурний вітрогон-xлопчина.До міського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця,
Ніби поле перед нами стелиться,
Ніби зникли авта й мотоцикли.І сама я на ногах не встою,
Пролітаю між людьми похмурими,
Козачка вдаряю попід мурами —
Бо хлопчина не дає спокою!

Домашнє завдання.

Написати конспект,письмово висловити враження від прочитаних творів, читати підручник с. 250-253. Вивчити одиізн із віршів, вміщених у підручнику, О. Теліги напам’ять, записати відео й завантажити на свою сторінку.