Урок 14. «Слово о полку Ігоревім». Особливості композиції та стилістичних засобів.
9-А клас 17. 10. 2022
Матеріал для вивчення
- Переглянути відео повторити відомості про “Слово о полку Ігоревім”.
2. Прочитати поданий нижче матеріал, написати тези.
Композиція (лат. composition від coinponere — складати, створювати, поєднувати) — зумовлений темою та ідеєю спосіб побудови художнього твору, що виявляється в розміщенні й співвідношенні таких складників, як авторський відступ, опис природи (пейзаж), опис місця дії (інтер’єр), опис зовнішності персонажів (портрет), подання характеристик персонажів (через зображення їх дій і вчинків, діалоги, монологи, самохарактеристики), порядок розгортання подій (сюжет), розстановки персонажів тощо. Композиція є вершиною формальної організації твору. Характер композиційної побудови значною мірою залежить від жанру твору, настанови автора на змалювання зовнішнього світу чи внутрішнього світу людини.
«Слово про похід Ігорів» має вступ, основну частину і закінчення. У вступі безіменний автор роздумує, в якій манері описувати події. Основна частина — це кілька оповідань: про виступ Ігоревої дружини, похід, битви з половцями та про події, пов’язані з поразкою русичів: «золотий сон» Святослава, «плач Ярославни», втеча Ігоря з полону. Кінцівка — величання Ігоря, князів та дружини. Особливістю композиції «Слова…» є розлогі високохудожні описи природи та недотримання хронологічної послідовності в розповіді, авторські публіцистичні роздуми (автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле чи переноситься думкою в інші місця (Київ, Путивль) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, радить, веде суперечку тощо).
Образи твору
Князь Ігор
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей.
Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомъ Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон.
Ігор молодий, гарячий, відважний, але необачний. Він сміливо веде на ворога свої полки, не зважаючи на страшні віщування. У таких людей сильний розум програє в боротьбі з бажаннями.
Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він в розпалі бою «заворачает» полки на допомогу брату Всеволоду, що теж виступає лицарем.
Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, печалиться вся природа, вся Русь.
Ігор — це «свет светлый», а Кончак «черный ворон»; напередодні битви «чрныя тучя с моря идут, хотят покрыти 4 солнца». Зате, коли Ігор повертається на Русь; знову «сонце свътится на небесъ».
І все ж в зображенні Ігоря виявляється двоїстість. Співчуваючи їм, пишаючись їхньою мужністю, сумуючи з приводу невдач, автор водночас засуджує егоїстичну вузько місцеву політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: «Се мое, а то мое же».
За словами Д. С. Лихачова, «…сам по собі Ігор Святославович не поганий і не хороший: скоріше хороший ніж поганий, але його вчинки погані і це тому, що над ним тяжіють забобони феодального суспільства і хибні погляди епохи… Ігор Святославович — син епохи. Це «середній» князь свого часу: хороший, мужній, він у певній мірі любить вітчизну, але безрозсудний і недалекоглядний, більше турбується про свою честь, ніж про честь вітчизни». Гірка поразка Ігоря — це розплата за його егоїзм і самовпевненість.
Зважаючи на це, автор «Слова…» зобразив князя Ігоря не як людину-ідеал, а як звичайну людину — з її мужністю, безстрашністю і з життєвими вадами одночасно. Саме цим приваблює і автора, і читачів.
Князь Всеволод.
У «Слові…» відводиться також велике місце зображенню вчинків Всеволода — брата Ігоря. Автор явно симпатизує герою, бачить в ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю.
Всеволод — лицар до билинного богатиря. Як і до Ігоря, до Всеволода виявляє двоїстість. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, в той же час засуджує за безросудливість, необачність, егоїзм.
Князь Святослав.
Важливе місце у «Слові…» займає образ київського князя Святослава. Він замальовується як глава всієї Руської держави, який турбується про загальноруські інтереси. Це не тільки мудрий державний діяч і організатор ефективного захисту Вітчизни, й талановитий воєначальник, який в 1184 році зумів об’єднати Русь сили і розгромити половецьке військо. Слава про цю перемогу вийшла далеко за межі Русі.
Образи інших руських князів у «Слові…».
Тут не можна не звернути уваги на те, що вони охарактеризовані хоч і стисло, але кожен по-своєму. Важливо також зазначити, що в цих образах (Роман Волинський, Рюрик Ростиславович, Всеволод Володимиро-Суздальський, Ярослав Осмомисл Галицький та інші) автор «Слова…» підкреслює більше їх позитивні риси, ніж негативні.
Він гіперболізує військові подвиги руських князів, їхню могутність і славу. Кожний із них має багато воїнів і зброї, так Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля.
У цій гіперболізації автор передає свої мрії про сильну владу на Русі, про необхідність спільного захисту Руської землі.
Образ Руської землі.
Поняття «Руська земля» вжито в «Слові о полку Ігоревім» 20 разів. Смисловий контекст його вживання свідчить про те, що автор мав на увазі не тільки південну Русь, а й усю сукупність східнослов’янських земель, територію давньоруської народності, увесь державний простір Київської Русі.
Узагалі слід відзначити, що «Слово…» «охоплює» величезні простори від Новгорода до Тмутаракані, від Немиги до Волги.
Згадуючи події в різних князівствах Київської Русі, письменник витворює конкретно-чуттєвий образ Руської землі, оживлює його яскравими картинками природи, хліборобської праці згадками багатьох географічних назв. Ми бачимо великі й малі річки що течуть по неосяжних руських просторах (Волга, Дунай, Донець, Дніпро, Сула, Рось, Стучна), перед нами постають численні руські міста, серед яких особливо виділяється Київ як єдиний центр Руської землі
Авторові «Слова…» дорога Руська земля, люди, які живуть на ній і створюють її могутність, хоча вони страждають і зазнають багато зла й горя від князівських усобиць і половецьких нападів. Він добре знав життя та прагнення простого люду, хліборобів-ратаїв і був виразником загальнонародних інтересів і поглядів.
Крім того, автор «Слова…» задумується над історичною долею Руської землі: Він охоплює події руського життя” за півтораста років і веде свою розповідь, «свьівая слави оба поли сего времени», тобто переходячи від сучасності до історії, зіставляючи минулий час із теперішнім, що допомагає йому глибше й виразніше висловити основну ідею твору.
Отже, Руська земля — основний художній образ «Слова о полку Ігоревім».
Завдяки своєму широкому ідейно-художньому світогляду автор зумів у цьому образі охопити й подати, по суті, усю велику Русь як єдине ціле в просторі й часі.
Прослухати аудіозапис “Слова о полку Ігоревім” (скорочено) можна тут:
Читати підручник (О. Авраменко. Українська література): сторінка 42-45.
Домашнє завдання
Написати конспект, поданого на сайті матеріалу.
Читати підручник сторінка 42-45, вивчити конспект, знати зміст “Слова о полку Ігоревім”.
Зробити фото написаного конспекту за поданим вище матеріалом і завантажити на свою сторінку в Нuman.