Григорій Федорович Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і перший класик художньої прози. Засновник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Був представником дворянського роду козачого старшинського походження. Герб Квітки з’являється в XVII столітті спершу на Полтавщині, де один із Квіток був Гадяцьким полковником, а потім переселяються в Слобідську Україну, де Квітки обіймали посади полковників різних слобідських полків і були пов’язані із заснуванням міста Харкова. Квітки увійшли у дворянську еліту місцевого значення.
Список найвідоміших творів Григорія Квітки Основяненка:
«Конотопська відьма» (1833)
«Маруся» (1832)
«Салдацкий патрет» (1833)
«Сватання на Гончарівці» (1835)
«Сердешна Оксана» (1841)
«Козир-дівка» (1838)
«Ганнуся» (1839),
«Шельменко-денщик» (1839)