Степан Васильович Руданський, 6 січня 1834, Хомутинці, Подільська губернія — 3 травня 1873, Ялта) — український поет, перекладач античної літератури. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Професійний лікар.
Народився у селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії в родині сільського священника.
Після початкової науки в дяка вчився у Шаргородській бурсі (1842–1849) та Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському (1849–1855).
Ще в роки навчання у семінарії почав назрівати конфлікт з батьком. Коли 1856 року Руданський приїздить до Петербурга, то цілком самочинно, проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на той час як осередок передової науки і культури. Тут у 1850–1860-х роках працювали Сергій Боткін, Іван Сєченов та інші молоді передові вчені.
У медико-хірургічній академії підтримували традиційний інтерес до літератури й мистецтва. Ще раніше професор хірургії академії Каменецький разом з Парпурою підготував перше видання «Енеїди» Івана Котляревського. Аматорський гурток студентів цього навчального закладу вперше поставив драму Тараса Шевченка «Назар Стодоля» (1844). Тут здобували освіту колишні петрашевці, що, безперечно, активізувало громадянську настроєність студентів.
У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа».
Петербурзький період найплідніший у житті Руданського-поета. У цей час (1859) він почав друкуватися. Помітно загострюються громадянські мотиви його творчості («До дуба», «Гей, бики!»), визріває й кристалізується майстерність гумористичного й сатиричного вірша, наслідком чого було виникнення нового поетичного жанру в українській поезії — віршованої гуморески-співомовки, тематично різноманітної й стилістично своєрідної. Одночасно Руданський продовжував писати балади, ліричні вірші, віршовані казки й поеми, перекладав з російської та інших мов.
Після закінчення академії Руданський, оскільки мав захворювання легенів, одержав призначення працювати повітовим лікарем на південному узбережжі Криму, куди він і приїхав 1861 року. У 1861–1873 рр. Руданський працював міським лікарем в Ялті, карантинним лікарем в порту, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення благоустрою міста, невтомно трудився як лікар і почесний мировий суддя Сімферопольсько-Ялтинської мирової округи, водночас цікавився археологією, етнографією, відновив розпочаті ще на Поділлі фольклорні заняття, продовжував поетичну творчість — головним чином, у галузі перекладу.
Знайомство з поетом і композитором Петром Ніщинським, художником Іваном Айвазовським, поетом та істориком Миколою Костомаровим, поетом Амвросієм Метлинським наклало відбиток на творчі заняття Руданського, підтримувало інтерес до живопису, старовини, народної творчості. Найбільше ж уваги в ялтинський період Руданський приділяв перекладам з античної літератури (Гомер, Вергілій).
Джерела
- Степан Васильович Руданський: Вікіпедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
- Степан Васильович Руданський: Зображення. – Режим доступу: https://www.google.com/search?q=%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD+%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9&sca_esv=596495099&tbm=isch&sxsrf=AM9HkKlYz_w4DyrZv8AzWAqjW47EQABd7w:1704705808332&source=lnms&sa=X&sqi=2&ved=2ahUKEwiLtpuBvM2DAxXnSPEDHcvwA2wQ_AUoAXoECAIQAw&biw=1280&bih=593&dpr=1.5