Урок 140. Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ – початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження)

Урок 140. Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ – початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження)

Українська література.   11А клас

03. 06. 2022.

Матеріали до уроку

1. Прочитати, написати конспект.

Українська література межі ХХ і ХХІ століть дуже цікава й неоднозначна.  Ця література твориться саме тепер, і ми , певним чином, є свідками її народження. Нове покоління поетів і письменників прагне подивитися на навколишній світ по-новому.

Незалежна Українська держава відкрила перед літературою і нові можливості, і нову її сторінку. Немає ідеологічно-партійного диктату, стали  історією періоди Розстріляного Відродження та  Шістдесятництва.  Література  стала  абсолютно вільною у  виборі тем , образів і способів їх трактування.

Характерною прикметою літературного життя кінця ХХ – початку ХХІ століття є те , що у ньому беруть участь представники різних поколінь, різних стильових течій, отже, в ідейно-тематичному, жанрово-стильовому й емоційно-інтонаційному виявах літературу останніх років можна назвати  різнобарвною.

Вперше термін “постмодернізм” з’явився 1917 р. в книжці німецького філософа Рудольфа Паннвіца “Криза Європейської культури”.

Бібліотека української літератури дає таке визначення

Постмодернізм (лат. post — за, після, далі; франц. modeme — сучасний, новітній) – літературний напрямок,який  виник унаслідок відчуття письменниками кінця історії сучасної епохи.

Постмодернізм вибудовує особливу концепцію світу. Якщо модерністи прагнули виявити найменші відмінності та принципову несумісність усіх сторін зображуваної дійсності, то постмодерністи захищають позицію відстороненого і відчуженого спостерігача. Вони утверджують принцип загальної рівнозначності всіх явищ і аспектів життя.

До визначальних рис постмодернізму відносять поєднання різних стильових тенденцій, часткову опозиційність до традиції, універсальність проблематики, позачасовість і позапросторовість зображення, епатажність, зміну функцій автора та героя, культ незалежної особистості, прагнення поєднати істини різних націй, культур, релігій, філософій.

У сучасній постмодерністській літературі головна увага приділяється, по-перше, індивідуальній манері митця, його власному баченню людини та світу. По-друге, пошуку  внутрішньої ідеї, самовіддана несамовитість, екзистенційність. По-третє, метафорична насиченість твору поєднана часто з навмисно зниженою мовою; складна композиція твору, фрагментарність.

2. переглянути відео.

Домашнє завдання: Написати конспект, читати підручник с. 239 – 240.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *